Принципові постатейні пропозиції та зауваження роботодавців до проекту Податкового кодексу України – кричуща і необхідна умова відродження та розвитку вітчизняного товаровиробника

Сторона роботодавців на національному рівні, за активної участі Об'єднання організацій роботодавців Харківської області »Граніт« (направлено більше 80 пропозицій і зауважень), підготувала принципові постатейні пропозиції та зауваження до розділів проекту Податкового кодексу України до другого читання у Верховній Раді України, які направлені до комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Спільний представницький орган роботодавців на національному рівні звернувся до голови комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Віталія Хомутинніка, з проханням врахувати наведені принципові пропозиції та зауваження при складанні остаточного варіанту документу.

З принциповими постатейними пропозиціями та зауваженнями роботодавців України до розділів проекту Податкового кодексу України можна ознайомитися на цій сторінці нижче.

ПРИНЦИПОВІ ПОСТАТЕЙНІ ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ СТОРОНИ РОБОТОДАВЦІВ ДО РОЗДІЛІВ ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (реєстр № 7101-1 від 21.09.2010 р.)

До розділу I»Загальні положення»

1. Викласти підпункт 14.1.22 пункт 14.1. статті 14 «Визначення понять» у такій редакції:

   « 14.1.22. Векселедавець — юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель — цінний папір, що підтверджує його безумовне грошове зобов’язання, сплатити після настання терміну певну суму грошей, — власнику векселя. Для переробки на іншу підакцизну продукцію та для виробництва продукції, зазначеної у статті 15 та 19 розділу VI цього Кодексу векселедавцем є суб'єкт господарювання — виробник, який одержує спирт етиловий з акцизного складу на зазначені цілі».

2. Викласти підпункт 14.1.23 пункт 14.1. статті 14 «Визначення понять» у такій редакції:

   « 14.1.23 Векселедержатель — юридична або фізична особа, яка володіє векселем, який виданий або індосований цій особі або його наказу, або індосований на пред’явника або шляхом бланкового індосаменту, або на інших законних підставах. Для цілей Розділу VI векселедержателем є орган Державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця».

3. Змінити у підпункті 14.1.37 пункту 14.1. статті 14 «Визначення понять» при визначенні терміну «господарська діяльність» слово «прибутку» на слово «доходу».
4. Викласти абзаци 1-3 підпункту 14.1.160 «пов’язані особи» пункту 14.1. статті 14 розділу I у такій редакції:

   «14.1.160) Пов'язана особа — особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

   юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

   фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини) ».

   Вилучити абзаци 5, 8-12 підпункту 14.1.160 «пов’язані особи» пункту 14.1. статті 14 розділу I.

5. Виключити пункти 14.1.190 «податкова різниця», 14.1.191 «тимчасова податкова різниця», 14.1.194 «постійна податкова різниця» з пункту 14.1 статті 14 «Визначення понять».
6. Викласти підпункт 14.1.229 «роялті» пункту 14.1 статті 14 «Визначення понять» у такій редакції:

   «роялті - платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування чи плата за користування або надання права користування будь-яким авторським та/або суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), комп’ютерні програми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду ("ноу-хау")».

7. Викласти пункт 21.3 статті 21 «Обов’язки та відповідальність посадових осіб контролюючих органів» у такій редакції:

   «21.3. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету у наступних розмірах:

   — за неправомірне донарахування контролюючим органом по особистому рахунку податків і зборів (у випадку встановлення факту судом) установити штрафну санкцію на користь платника податку у розмірі 10% від суми завищеного податкового зобов'язання за кожен податковий період але не більше 50% такої суми;

   — за затримку повернення надлишково сплачених податків або сум бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника повинен сплачуватися штраф у розмірі 10% затриманих сум при затримці до 30 діб, 20% — при затримці більше 30 діб. Крім цього, за затримку повернення цих грошових коштів повинна нараховуватись пеня у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожний день затримки».

До розділу II «Адміністрування податків”

8. Викласти абзаци 1-3 пп. 75.1.3 п.75.1 статті 75 «Види перевірок» в наступній редакції:

   «За способом проведення перевірки - на документальні та фактичні.

   Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі поданих податкових декларацій (розрахунків), первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За згодою платника податку документальна перевірка може проводитись у приміщенні контролюючого органу.

   Одним з видів документальної перевірки є камеральна перевірка.

   Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання порядку здійснення суб'єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, дотримання роботодавцем порядку оформлення трудових відносин з найманими працівниками сплати їм заробітної плати на підставі укладених договорів (контрактів), а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці».

9. Вилучити підпункт 79.2.13. з пункту 79.2 статті 79 «Документальна виїзна позапланова перевірка».
10. Статтю 80 «Контрольна перевірка» викласти у такій редакції:

    «Стаття 80. Фактична перевірка.

    80.1. Фактична перевірка проводиться за місцем фактичного провадження платником податків (або особою, що незареєстрована платником податків) діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника або особи за способом проведення та шляхом процедур, зазначених у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу.

    Фактична перевірка здійснюється щодо дотримання порядку здійснення суб'єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також проводиться за рішенням суду у випадку здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, дотримання роботодавцем порядку оформлення трудових відносин з найманими працівниками, сплати їм заробітної плати на підставі укладених договорів (контрактів), а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці».

    80.2. Порядок проведення фактичних перевірок, а також оформлення їх результатів встановлюється Кабінетом Міністрів України».
11. Вилучити пункт 82.3 із статті 82 «Строки проведення виїзних перевірок».
12. Додати до глави 8 розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов’язкових) платежів» статтю 129, виклавши її у такій редакціі:

    « — 129. Відповідальність за несвоєчасне повернення / відшкодування податків».

    « — Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначених цим Кодексом строків, вважаються бюджетною заборгованістю. За кожен день прострочення понад встановлені терміни на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення заборгованості. Проценти нараховуються з дня виникнення заборгованості до дня її погашення включно. Пеня сплачується на користь платника податків. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні податків».

13. Додати до глави 8 розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов’язкових) платежів» статтю 130, виклавши її у такій редакціі:

    «130. Відповідальність посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування за неправомірну відмову, неподання або несвоєчасне подання інформації.

    Посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування за неправомірну відмову у наданні інформації, у випадках, передбачених цим Кодексом, несвоєчасне або неповне надання такої інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.»

До розділу III «Податок на прибуток»

14. Доповнити статтю 137 «Порядок визнання доходів» розділу III пунктом 137.17 такого змісту:
    «137.17. Датою збільшення доходів від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку».
15. Додати пункту 138.13 статті 138 «Склад витрат та порядок їх визнання» підпункт 138.13.3. такого змісту:

    «138.13.3. сума коштів або вартість майна добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,3% фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік».

16. Викласти підпункт 139.1.13 пункту 139.1. статті 139 «Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку» розділу III «Податок на прибуток» у такій редакції:

    «139.1.13. витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу, крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з підпунктом 160.8., та витрат, понесених розташованими на митній території України підприємствами, що віднесені до складу міжнародних груп, або підприємствами з іноземними інвестиціями, у зв’язку з придбанням у нерезидента, який не зареєстрований в офшорній зоні, послуг (робіт), пов’язаних з основною діяльністю платника податків».

17. Викласти абзац другий підпункту 140.1.2. пункту 140.1. статті 140 «Особливості визнання витрат подвійного призначення” розділу III «Податок на прибуток» у такій редакції:

    «До складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента, які розташовані в офшорних зонах, (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 ), юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього розділу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 151.1 статті 151 цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків».

18. Викласти пункт 146.14. статті 146 «Визначення вартості об’єктів амортизації» у наступній редакції:

    «146.14. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до зростання майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваних від використання об’єкта».

19. Викласти пункт 146.15. статті 146 «Визначення вартості об’єктів амортизації» у такій редакції:

    «146.15. Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від його використання, включаються до складу витрат».

20. Вилучити пункти 152.4 і 152.5 статті 152 «Порядок обчислення податку».
21. Вилучити із підпункту 153.1.1. пункту 153.1. статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду» речення „а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання” та викласти його у наступній редакції:
    «153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті визначаються шляхом перерахунку суми іноземної валюти за курсом, визначеним відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку».
22. Вилучити із підпункту 153.1.2. пункту 153.1. статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду» речення „а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати” та викласти його у наступній редакції:

    «153.1.2. Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату оприбуткування таких товарів, робіт, послуг, визначену з урахуванням положень статей 139-144 цього розділу. »

23. Доповнити підпункт 153.4.1. пункту 153.4. статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду» абзацом такого змісту:

    «отриманням платником податку від Фонду соціального захисту інвалідів цільової позики на поворотній основі. При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов‘язання Фонду соціального захисту інвалідів не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні».

24. Доповнити підпункт 153.4.2. пункту 153.4. статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду» абзацом такого змісту:

    «поверненням платником податку суми цільової позики на поворотній основі Фонду соціального захисту інвалідів».

До розділу ІV «Податок з доходів фізичних осіб»

25. Доповнити пункт 169.2. статті 169 »Перерахунок податку та податкові пільги» підпунктом 169.2.5 у наступній редакції:

    «169.2.5. Роботодавець, який, на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги, застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 169.3.1. цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник є пов’язаними особами, або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком».

26. Доповнити пункт 177.1 статті 177 «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» таким абзацем:

    «Доходи фізичних осіб - підприємців, які до вступу в дію цього Кодексу мали свідоцтво платника єдиного податку та зобов’язані перейти на загальну систему оподаткування, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у пункті 167.2 статті 167 цього розділу. Таке право зберігається за ними до 01.01.2015 року при умові, що обсяг доходу не перевищує 500 000 гривень на рік та кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб)».

До розділу V »Податок на додану вартість»

27. Додати до ст.190 «Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України» пункти 190.3 такого змісту:

    «190.3 Платники податку у разі ввезення на митну територію України основних фондів, що не виробляються в Україні та ввозяться вітчизняними підприємствами для використання у господарській діяльності, сировини, комплектуючих та обладнання, які не виробляються в Україні та ввозяться вітчизняними підприємствами-виробниками, перед якими держава має заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, для використання виключно на власні виробничі потреби у митному режимі імпорту за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової, неповної, періодичної чи попередньої декларації) можуть за власним бажанням видавати митному органу — а митний орган зобов’язаний прийняти — податковий вексель на суму податкового зобов’язання, визначеного у митній декларації, що підлягає сплаті, із строком погашення на 30-й календарний день з дати його видачі митному органу.

    Особи, що не відповідають хоча б одній з вимог цього пункту, сплачують податок у разі ввезення товарів на митну територію України в установленому порядку без видачі податкового векселя.

    Податковий вексель є податковим звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки, що встановлені для первинних бухгалтерських документів.

    190.3.1. Податковий вексель може бути виданий митному органу за власним бажанням платника податку (векселедавця) та з урахуванням обмежень щодо видачі векселя, встановлених цим пунктом.

    Митний орган зобов’язаний прийняти податковий вексель або надати письмову відповідь з обґрунтуванням причин відмови відповідно до цього пункту.

    Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця як платника податку.

    190.3.2. Податковий вексель може бути виданий лише особою, яка відповідає всім зазначеним нижче вимогам:

    податковий вексель може бути виданий лише особою, яка відповідає всім зазначеним нижче вимогам;

    є платником податку відповідно до вимог статті 180 цього розділу та має власну виробничу базу;

    зареєстрована як платник податку згідно із статтею 183 цього розділу та внесена до реєстру платників податку більше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється ввезення на митну територію України (за виключенням операцій з давальницькою сировиною та операцій із ремонту, в тому числі гарантійного);

    має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку.

    Податковий вексель не може бути виданий у разі:

    ввезення на митну територію України підакцизних товарів і товарів, що належать до товарних груп 1 – 24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

    ввезення на митну територію України будь-яких товарів особами, що були зареєстровані як платники податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення на митну територію України, або особами, що є суб'єктами оподаткування за правилами, які звільнені від сплати податку за рішенням суду;

    митного оформлення українським виконавцем залишку непереробленої сировини або частини готової продукції, які отримані як плата від іноземного замовника за постачання послуг із переробки давальницької сировини на митній території України.

    190.3.3 Податковий вексель видається на суму податкового зобов’язання, нарахованого за митною декларацією (за винятком тимчасової, неповної, періодичної чи попередньої декларації).

    Сума податкового зобов'язання за однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а частково коштами. Вексель видається на повну суму податкового зобов'язання окремо за кожною митною декларацією.

    Датою видачі векселя є дата виникнення податкових зобов’язань, визначена в порядку, встановленому пунктом 187.8 цієї статті.

    190.3.4. Податковий вексель складається у трьох примірниках із зазначенням суми податку в національній валюті виключно на вексельному бланку, що купується у банку, з урахуванням таких особливостей:

    перший примірник податкового векселя — це оригінал вексельного бланка, придбаного платником в установі банку;

    другий і третій примірники податкового векселя — ксерокопії оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;

    усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя (в тому числі про забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо, ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (за винятком порядкового номера примірника).

    У митному органі, який здійснює митне оформлення ввезених на митну територію України товарів, залишається другий примірник векселя. Перший примірник векселя надсилається (передається) цим митним органом не пізніше ніж на третій день, від дати надання векселя, органу державної податкової служби, в якому особа зареєстрована як платник податку.

    Третій примірник векселя залишається у платника податку, який його видав.

    190.3.5. Податковий вексель підлягає обов’язковому підтвердженню банком шляхом авалю.

    Банк зобов’язаний самостійно оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у визначений строк незалежно від того, з яких причин вексель не погашено.

    У разі несплати банком-авалістом непогашеного платником податкового векселя сума податку, зазначена у податковому векселі, стягується з банка-аваліста в порядку, встановленому щодо стягнення податкового боргу.

    Перелік банків, якими допущено випадки несплати податкових векселів, формується центральним органом державної податкової служби та оприлюднюється в порядку, встановленому для оприлюднення даних із Реєстру платників податку, а також надається центральному митному органу та органам, відповідальним за регулювання банківської діяльності (видача ліцензій, дозволів тощо). Митний орган не приймає податкові векселі, авальовані банками, включеними до цього переліку.

    У разі несвоєчасного погашення податкового векселя незалежно від того, ким погашено податковий вексель - платником податку, який його видав, чи банком-авалістом, до платника податку, який видав податковий вексель, чи банка-аваліста застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 відсотка суми податку, зазначеної у податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.

    190.3.6. Строк погашення векселя настає не пізніше 30-го календарного дня з дня надання такого векселя митному органу, включаючи день його видачі.

    Погашення податкового векселя здійснюється шляхом перерахування коштів до бюджету, або зарахування його в рахунок зменшення бюджетного відшкодування.

    Кабінет Міністрів України може визначити більш тривалі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності та товарів.

    Обов’язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, крім банка-аваліста; податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються.

    190.3.7. Сума податку, зазначена у виданому податковому векселі, відображається окремим рядком у податковій декларації за звітний період, в якому відбулося погашення податкового векселя.

    190.3.8. Сума податку, зазначена в податковому векселі, в повному обсязі або частково не включається до податкового кредиту платника податку, якщо діють обмеження встановлені цією статтю, в тому числі у разі, коли:

    ввезений на митну територію України товар використовується для виготовлення товарів, надання послуг, які не є об'єктом оподаткування або які звільнено від оподаткування;

    ввезений на митну територію України товар не використовується у господарській діяльності платника податку.

    190.3.9. За умови дотримання вимог щодо формування сум податку, які відносяться до податкового кредиту, платник податку має право віднести до податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму податку за погашеними у такому звітному (податковому) періоді податковими векселями.

    190.3.10. До податкової декларації платник податку додає перелік та копії податкових векселів, виданих та погашених протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.

    190.3.11. Облік податкових векселів митними органами та органами податкової служби ведеться в порядку, встановленому Міністерством фінансів України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

    Контроль за погашенням податкових векселів здійснюють органи державної податкової служби на підставі даних, отриманих від митних органів, податкових декларацій та платіжних документів, що підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями».

28. Доповнити пункт 193.1. статті 193.1. «Розміри ставок податку» підпунктом в) такого змісту: в) 7 відсотків.
29. Доповнити підпункт 195.1.3 «постачання таких послуг» пункту 195.1 статті 195 «Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою» підпунктом в) такого змісту:

    «в) готельні послуги, послуги з тимчасового розміщення (та супутні послуги), споживачами яких є громадяни-нерезиденти. Операції з надання зазначених послуг оподатковуються за нульовою ставкою лише за наявності у суб’єкта підприємницької діяльності, що надає такі послуги, свідоцтва про категоризацію закладу розміщення. Порядок оподаткування таких операцій визначається Кабінетом Міністрів України».

30. Виключити з пункту 195.2. статті 195 «Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою» деревину товарних позицій 4407-4421 за УКТЗЕД, виклавши пункт 195.2. у такій редакції:

    «У разі коли операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка, крім операцій з вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 – 1008 та технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 з 1 липня 2011 року, деревини товарних позицій 4401-4406 згідно з УКТЗЕД».

31. Доповнити розділ V «Податок на додану вартість» статтею 196 такого змісту:

    «Стаття 196. Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків. 196.1. За ставкою 7 відсотків оподатковуються готельні послуги, послуги з тимчасового розміщення (та супутні послуги), споживачами яких є громадяни-резиденти. Операції з надання послуг з тимчасового розміщення оподатковуються за ставкою 7 відсотків лише за наявності у суб’єкта підприємницької діяльності, що надає такі послуги, свідоцтва про категоризацію закладу розміщення. Порядок оподаткування за ставкою 7 відсотків визначається Кабінетом Міністрів України“. У зв’язку з цим статті 196-211 вважати статтями 197-212.

32. Додати до пункту 196.1. статті 196 «Операці, що не є об‘єктом оподаткування» пункт 196.1.15 такого змісту:

    «п.196.1.15 Роялті надане нерезидентом».

33. Виключити з підпункту 197.1.28 пункту 197.1. статті 197 «Операції, звільнені від оподаткування» розділу V «Податок на додану вартість» деревину товарних позицій 4407-4421 за УКТЗЕД, виклавши підпункт 197.1.28 у такій редакції:

    «197.1.28. постачання зернових культур товарних позицій 1001 – 1008, технічних культур товарних позицій 1205 та 1206, крім їх першої поставки сільськогосподарськими підприємствами-виробниками вказаних товарів, деревина товарних позицій 4401 — 4406 згідно з УКТЗЕД».

До розділу XII «Збір за місця для паркування транспортних засобів»

34. Викласти підпункт 266.3.1 пункту 266.3 „Ставки збору” статті 266 «Збір за місця для паркування транспортних засобів» у такій редакції:

    «266.3.1. Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за одне машиномісце за фактично оплачений час паркування при ставці 0,03-0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за одну годину.

    У разі, якщо тривалість часу паркування становить неповну годину, паркувальний збір нараховується пропорційно фактичному часу паркування».

До розділу ХІІІ «Плата за землю»

35. Викласти пункт 275.3. статті 275 «Ставки податку на земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено” у наступній редакції:

    «Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше двократного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 275.2 цієї статті».

До розділу ХІV «Спеціальні податкові режими»

36. Додати пункт 291.10. до статті 291 „Платники податку” такого змісту:

    «291.10 На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність (крім фізичних осіб — підприємців згідно пункту 2.3 статті 2 цього розділу Кодексу), обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів) платника податку не перевищує 565 мінімальних зарплат, установлених законом на 1 січня податкового (звітного) року, установлюється нульова ставка податку.

    З 1 січня 2016 року фізичні особи - підприємці, з врахуванням положень статті 2 цього розділу Кодексу, сплачують єдиний податок в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати, яка діє на 1 січня податкового (звітного) року за умови сплати страхових внесків у розмірі не менш як від мінімальної заробітної плати, яка діє на 1 січня податкового (звітного) року, до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування — в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування».

37. Викласти пункт 298.2. статті 298 «Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами) » у наступній редакції:

    «298.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 298.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування. Для фізичних осіб – підприємців, зазначених у пункті 5.1 статті 5 цього розділу Кодексу, сплата внесків до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюється у розмірі не менш як від мінімальної заробітної плати, яка діє на 1 січня податкового (звітного) року, — в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування».

38. Викласти пункт 301.1. статті 301 «Платники податку» у наступній редакції:

    «301.1. Платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків та на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обробляють більше ніж 2 га земельної ділянки».

До розділу XVІI «Збір за спеціальне використання лісових ресурсів»

39. Вилучити абзац а) підпункту 330.1.2 пункту 330.1 стаття 330 «„б’єкт оподаткування збором».

До розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення»

40. Доповнити пункт 7 прикінцевих (перехідних) положень Податкового Кодексу підпунктом 7.15. такого змісту:

    «У разі, якщо на дату набрання чинності цим Кодексом встановлені факти несплати отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах суми коштів постачальникам таких товарів/послуг, залишок частини від’ємного значення, розрахованого згідно з пунктом 200.1. статті 200 розділу V «Податок на додану вартість» після бюджетного відшкодування не був включений до складу сум, що мають відноситись до податкового кредиту наступних податкових періодів лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті товарів, робіт (послуг), включається в повній сумі до складу податкового кредиту в першому звітному періоді, на який припадає дата, що настане раніше, або 01.01.2011 року або дата набрання чинності Податковим кодексом».

41. Виключити абзац 6 пункту 10 Розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» такого змісту:

    «Якщо загальна вартість всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менше, ніж загальна вартість всіх груп за даними податкового обліку на дату набрання чинності Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом 3 років».