Обговорення в ОПХО законопроекту про ринок праці

22 жовтня, під головуванням голови об'єднання профспілок Харківської області Тесленко С.А., відбулось спільне засідання об'єднання профспілок Харківської області, об'єднання організацій роботодавців Харківської області «Граніт» та обласного центру зайнятості, на якому було обговорено законопроект «Про внесення змін до деяких Законів України щодо сприяння застосування на ринку праці гнучких форм зайнятості населення та залучення до реалізації державної політики зайнятості населення посередників з працевлаштування».

Учасники наради звернули увагу на передчасність появи цього законопроекту, який, в разі його прийняття, по своїй суті аж ніяк не сприятиме вирішенню кадрової кризи, перед якою можуть стати роботодавці вже в найближчі роки.

Законопроект не дає відповіді на головні питання: навіщо це робиться? Яким саме чином це призведе до поліпшення стану на ринку праці? Хто лобіює прийняття цього Закону? Навіщо тоді державна служба зайнятості?

Більш того, державні структури, тобто обласні центри зайнятості, стають придатками приватних посередників, забезпечуючи їх всією необхідною інформацією про стан ринку праці від вакансій і рівня заробітної платні, до даних про керівників підприємств і фірм.

Учасники наради висловили стурбованність поспішністю Мінпраці з впровадженням деяких «гнучких» форм зайнятості, тобто займаної праці і легалізації приватних структур (агентств) зайнятості.

Міненко В.Л. — директор Харківського обласного центру зайнятості: «В Україні діє достатньо розвинена державна служба зайнятості, яка вже має значний досвід роботи на тристоронній основі, достатньо кваліфіковані кадри, діє Фонд сприяння зайнятості. А підприємницька діяльність у сфері зайнятості у світі має лише допоміжний характер.

Тим більш, що у сфері праці і соціально-трудових відносин, де найманий працівник та підприємець є сторонами протилежними, та суперечки між ними законодавчо допускаються як форми взаємовідносин, саме держава повинна виконувати функцію контролю над власниками (підприємцями) по захисту найманих працівників. Мабуть, саме тому, служба зайнятості є державною. Не виключено, що приватні агенства виконуватимуть лише найбільш привабливі послуги по окремим професіям, на яких можна мати швидкий й суттєвий прибуток, ні за що не відповідаючи й не прикладаючи зусиль».

Найдовський М.С. — заступник виконавчого директора об'єднання організацій роботодавців Харківської області «Граніт»: «Виникає питання з впровадженням пропонованого законопроекту кількість робочих місць та вакансій зросте? За рахунок чого? Вочевидь приватні агенції зайнятості будуть працювати з тими ж підприємствами, виконувати ті ж функції, що й Державна служба зайнятості, але вже за гроші?

Всі ми свідки того, що найбільш дефіцитними фахівцями в Харкові, та й в Україні, є представники робочих професій – токарі, слюсарі, фрезерувальники, електрогазозварники та інші представники робітничих професій. Сьогодні стоїть проблема не працевлаштування робітничих кадрів, на що зорієнтований в основному цей законопроект, а проблема їхньої професійної підготовки, відродження системи професійної підготовки молодих робітничих кадрів на якісно новому рівні. На жаль, саме ця, більш складна і фінансово більш затратна частина проблеми законопроектом віддається для вирішення підприємствам, центрам зайнятості, державі, залишаючи приватним посередникам з працевлаштування по суті лише зняття вершків».

Тесленко С.А. — голова обєднання профспілок Харківської області: «Звертає на себе той факт, що впровадження запозиченої праці матиме наслідки зниження соціальних гарантій працюючим, припинення поширення на них норм і гарантій колективних договорів підприємств, з яких вони переводитимуться, у бік погіршення. Крім того, застосування запозиченої праці є питанням дуже важливим, принциповим та специфічним, з високою вірогідністю зловживань у цій сфері з боку недобросовісних власників агентств зайнятості та масових порушень законних прав та гарантій громадян.

У разі неправомірних чи некоректних дій посередників з працевлаштування, законопроект не передбачає механізмів впливу на їхню діяльність, зворотнього інформативного зв’язку, не гарантує соціально-економічного захисту робітника та належних умов його праці».

Учасники наради дійшли висновку, вважати прийняття зазначеного проекту закону і передчасним, і несвоєчасним.

За підсумками наради, підготовлено і направлено спільного листа до Міністерства праці та соціальної політики України.