Гендиректор заводу імені Малишева - про завод, скороченнях і рейдерське захоплення

21 серпня генеральним директором ДП «Завод ім. Малишева» (Харків) був призначений Микола Бєлов. Завод є основою бронетанкобудування України. Він спеціалізується на випуску та модернізації важкої і легкої бронетехніки для Міноборони України та іноземних замовників. Це танк БМ «Оплот», модернізація танка Т-64 до виду БМ «Булат», бронетранспортери БТР-4, модернізація бронетранспортерів БТР-50. Основну номенклатуру продукції цивільного призначення становлять тепловозні дизелі і запчастини до них.

Новому директору, який на заводі Малишева почав працювати ще в 1997 році, не потрібний був час, щоб увійти в курс справи, тому він відразу після призначення погодився дати коментарі щодо ситуації на заводі.

Бронетехніка для АТО

— Загалом у заводу замовлень на 4,3 млрд. грн., але основна їх частина припадає на таїландський контракт на поставку танків «Оплот». Цей контракт дуже важливий, але зараз головне завдання для мене — організувати виробництво і постачання сучасної бронетехніки для армії України. Є контракт на модернізацію танків Т-64 до рівня Т-64Б1М, контракт на виробництво 10 нових танків «Оплот» і БТР-4 для армії. Будуть інші контракти, зокрема, очікується замовлення на виробництво «Дозорів-Б». Готується партія БТР-4 для відправки в зону АТО для Нацгвардії, машини, умовно кажучи, проходять фарбування. Частина БТР поставить завод ім. Малишева, частина — ДП «Харківське КБ ім. Морозова» (ХКБМ). Зазначу, що БТР виробляються на дослідному заводі ХКБМ ім. Морозова. На заводі ім. Малишева освоєно серійне виробництво основних вузлів та збірка БТР, яку ведуть у тому цеху, де здійснюється збірка танків.

Що стосується замовлення на модернізацію Т-64 для армії, то мінімальна партія складе 10 машин, але в залежності від фінансових можливостей замовника та ситуації в зоні АТО, замовлення може бути збільшене до 100. На заводі також ремонтують техніку, яка була пошкоджена в зоні АТО, виробляють нові ґратчасті екрани для захисту від обстрілу з гранатометів.

Завод готовий працювати хоч цілодобово, щоб задовольняти потреби армії, але потрібне чітке замовлення, підтверджене фінансуванням, якого поки немає. Проблема в тому, що в останні півтора року завод почав судитися з Міноборони. А за законом Держказначейство не може перераховувати гроші на підприємство, якщо йде судовий процес. Ця проблема — з судовими позовами — вирішувана, просто цим питанням не займалися. Потрібно їхати в Міноборони, спілкуватися з відповідальними за фінансування військовими, і за два тижні питання буде вирішене. В цілому моя задача — налагодити робочі, стабільні та оперативні горизонтальні зв'язки з Міноборони і МВС.

Оборонне виробництво

— Нагадаю, що обсяг наших замовлень на сьогодні становить 4,3 млрд. грн. Але якщо в 2012 р. обсяги виробництва становили 250 млн. грн., в 2013-му, завдяки відвантаженим п'яти танкам на експорт, — 300 млн. грн., то за перше півріччя 2014 — всього 23 млн. грн. При цьому точка беззбитковості становить для заводу 500 млн. грн. обсягів виробництва на рік, і наше завдання — досягти її. А план виробництва на 2015 г. — близько мільярда гривень. Тому зараз головна мета — упорядкувати виробничі процеси. Попередня команда була схильна до розвитку ремонтних технологій, але завод ім. Малишева — серійне підприємство, а це зовсім інший напрямок. На заводі відновлюють виробничі процеси, найближчим часом буде запущений сталеливарний цех, бо нам дуже потрібно відливати броньові деталі. Від нашого заводу залежить робота багатьох інших підприємств. Ми будемо давати їм замовлення, і це будуть не тільки заводи, які входять до «Укроборонпрому». Співпрацюємо, наприклад, з ДНВО «Комунар», яке входить до Державного космічного агентства і виробляє для нас системи управління бронетехніки.

На заводі ім. Малишева дуже багато вільних площ, тому була ідея зосередити на цих територіях виробництво всього того, що завод отримує по кооперації. Але виробляти електроніку на заводі ім. Малишева було б неправильно. Це зовсім інша технологічна культура. А ось що нам близько — так це виробництво броні. Зараз ми освоюємо технологію виготовлення корпусів для «Дозорів». Це невеликі броньовані автомобілі, сконструйовані в КБ ім. Морозова. Завод ім. Малишева традиційно виробляв потужну броню для танків, а для тонкої броні існують свої особливі технології. Одна з таких застосовується на Лозівському ковальсько-механічному заводі. Ми розробили свою технологію. Думаю, проблем з нашою бронею не буде. Є особливі моменти з бронею, коли людина повинна відчувати, що з нею відбувається, і у нас такі фахівці збереглися. Проблем в організації виробництва «Дозорів» ми не бачимо, як не бачать їх і в КБ ім. Морозова. Головне питання — хто буде купувати ці машини.

Цивільна продукція

— Виробництво цивільної продукції на заводі повністю припинили. Персонал пішов, але верстати залишилися. В першу чергу будемо відновлювати виробництво дизелів Д100, запрошувати працівників. Школа дизелебудування в Харкові збереглася на базі Харківського політехнічного інституту, так що все можна відновити. Є замовлення на поставку дизелів для тепловозів, що працюють на гірничозбагачувальних комбінатах України, потенційний споживач також — Одеська залізниця, де експлуатується близько 200 секцій тепловозів ТЕ10. Як і раніше потребує запчастини для Д100 Казахстан. Хоча вони організували у себе виробництво тепловозів з іншими дизелями, але старі ще працюють. Закуповує запчастини, в тому числі коленвали, Туркменія. Дуже добре зарекомендував себе дизель 4Д80Б, який встановлюють на маневровому тепловозі ЧМЕЗ. Тепловоз отримує ніби друге життя, залізничники дуже задоволені. А ось дизель Д80, яких випустили всього 20 штук, потрібно ґрунтовно допрацьовувати.

Що стосується обладнання для нафтогазової промисловості, то воно не збереглося. Було багато розробок, але захопилися гігантоманію. В результаті бурову вишку А125, яку будували за контрактом з НАК «Нафтогаз», під навантаженням так і не випробували.

Була ще одна тема — обладнання для видобутку вугілля. Бурошнекові конвеєри були поставлені в Китай, після чого там організували своє виробництво, відмовившись від наших послуг. Українські шахти поставилися до бурошнекових конвеєрів як до допоміжного обладнанню, і гроші на них не виділяли.

Броня міцна?

— Після історії з іракським контрактом громадськість занепокоїлася надійністю техніки, яку виробляють на заводі ім. Малишева. Це й зрозуміло, адже зараз підприємство поставляє техніку для нашої армії. Хочу заспокоїти людей: наша техніка - одна з найнадійніших у світі. Що стосується причин відмови Іраку прийняти БТР-4, то справа зовсім не в тріщинах, які були виявлені в броні. Професіонали знають, що корпус бронетранспортера близько року «гуляє», поки не встановиться остаточно. Це відбувається тому, що при зварюванні в металі виникають внутрішні напруження, які поступово зникають. Може, наприклад, неправильно закриватися двері через деформацію корпусу або можуть з'явитися тріщини, як у випадку з Іраком. Є технології усунення тріщин і наслідків деформацій корпусу в цілому, про них знають всі виробники бронетехніки. У випадку з іракським контрактом питання потрібно задавати колишньому керівництву «Укроборонпрому»: були великі проблеми у взаєминах посередників, керівництва «Укроборонпрому» і остаточного замовника, були внутрішні проблеми в «Укроборонпромі». Зараз всі ці проблеми усунені.

Модернізація

— Програму реструктуризації заводу я розробив в 2012 р. і довів до затвердження в Кабміні. Але зараз працює інший уряд, і доля програми не відома. А мав на увазі фінансування проекту модернізації підприємства в розмірі 900 млн. грн. (тоді долар коштував 8 грн., зараз вже потрібно більше грошей). У цю суму входила закупівля нового обладнання та ремонт старого, концентрація виробництва на невеликих площах, що дало б можливість економити кошти шляхом скорочення витрат на утримання порожніх будівель.

Починати повноцінну масштабну модернізацію можна тільки тоді, коли є впевненість, що вистачить коштів її закінчити. Якщо такої впевненості немає, то краще залишити те, що працює, продовжувати випускати продукцію і вести модернізацію точково. До перебудови виробництва потрібно підходити обережно, радячись з досвідченими людьми.

Без досвіду можна наламати дров. Попереднє керівництво «Укроборонпрому», наприклад, намагалося модернізувати завод без урахування специфіки цього величезного виробничого комплексу. Зокрема, передбачалося перенести агрегатний завод, який виробляє двигуни для танків, на основну площадку. Теоретично — прекрасна ідея, але насправді вона неправильна. Агрегатний завод — це специфічне підприємство, у нього своя дисципліна, культура виробництва. Відразу при будівництві його не розмістили на основному майданчику заводу тому, що при роботі ковальських пресів і штампів створюються вібрації, які несумісні з виробництвом дизелів. Тому ту програму, яка була у «Укроборонпрому» колишньої формації, потрібно переробити. Через пару місяців ми оформимо новий варіант. Не знаю, чи потрібно буде затверджувати його в Кабміні, але хотілося б, щоб це був державний документ. Складність в тому, що харківський інститут «Трансмашпроект», який розробив будівельну частину проекту заводу ім. Малишева, практично не працює. Але мені вдалося забрати нашу документацію, вона зберігається в архіві заводу. Сподіваюся, що з проектом нам допоможуть інші працюючі проектні інститути.

Розраховую, що розробляти проект нам можуть фінансуванням з держбюджету. Потрібно розуміти, що модернізація — гостро необхідна. Знос обладнання нині становить близько 90%. Загальна чисельність верстатів на заводі — 13 тис. одиниць, з 1997 р. було куплено не більш 20 нових серйозних верстатів. А молодь вже не хоче працювати на морально застарілих агрегатах — всі хочуть працювати на верстатах з числовим програмним управлінням, на обробних центрах. Ми будемо прагнути до того, щоб за верстатом стояв працівник, який виконує три ролі: конструктор, технолог і оператор.

Ще одна особливість ситуації в тому, що попереднє керівництво негативно ставилося до виробництва цивільної продукції. У відродженні цієї сфери я бачу можливість для заводу залучати інвестиції. Оскільки залучення інвестицій на державний завод проблематичне, ми будемо організовувати приватні підприємства, отримувати кредити і закуповувати новітнє обладнання. Воно буде використовуватися і для виробництва оборонної продукції. Планується також пом'якшувати дефіцит сучасного обладнання, вступаючи в кооперацію з вже модернізованими підприємствами. Зокрема, на заводі ім. Малишева немає лазерного різання, яке замінює фрезерні операції на листовій сталі товщиною до 12 мм. Верстат для лазерного різання коштує майже мільйон євро, що для нашого підприємства дорого. Ми включили в кооперацію Харківський ортопедичний завод, де така різка є. Але у нас у планах — купити свій верстат для лазерної різки, потрібна також гідроабразивна різка.

Є ідеї співпраці з іноземними виробниками бронетехніки. Я спілкувався з представниками польського концерну «Бумер». Їхні позиції сильно ослабило рішення уряду закуповувати імпортні танки «Лепард», але вони продовжують працювати, у них багато цікавих рішень, і, може бути, ми будемо з ними щільно співпрацювати навіть і в кооперації. Якщо буде потрібно, то ми зможемо постачати техніку за стандартами НАТО. Якщо цього не буде потрібно, то у нас є багато інших замовників.

Кадри

— Робота на заводі в цілому йде стабільно, але є борг по зарплаті за два місяці - червень і липень. Зарплату за червень погасимо найближчим часом. Крім того, будемо виплачувати премії тим, хто працює в півтори і дві зміни. Зазначу, що ми не змушуємо людей працювати — вони самі залишаються.

На жаль, якщо в 2012 р. на заводі працювало 4000 осіб, то зараз — тільки 2,5 тисячі. На підприємстві ввели триденний режим роботи, скасували надбавки спеціалістам, яких потрібно утримувати. Багато звільнилося: ми втратили майже всю технологічну службу, великі втрати серед верстатників. Але після початку цієї кризи пройшло тільки два місяці, і люди ще не встигли вкоренитися на нових місцях. Я постараюся повернути їх на завод.

Всього планується набрати тільки інженерів близько 100 осіб, не знімається проблема верстатників. Будемо звертатися за допомогою в наші профільні вузи; аерокосмічний університет, ХПІ та автодорожній. Розглядаємо і можливість залучення випускників технікумів. Але зараз, перш за все, потрібні інженери, і ось чому. Наприклад, наш головний технолог Микола Гожев — фахівець найвищого класу. З ним пройдено серйозний шлях від розробки проекту участі в турецькому тендері до проекту пакистанської ремонтної бази. Але його вік — 65 років, і йому потрібна допомога у роботі на комп'ютері. Так що без інженерів нової формації нам буде дуже складно. Запрошуючи людей на завод, обіцяю, що зарплату будемо платити вчасно, і її рівень буде гідним.

Рейдерське захоплення?

— У ЗМІ з'явилися коментарі з приводу мого призначення, прозвучала навіть інформація, що було рейдерське захоплення. Поясню: мене призначив генеральний директор «Укроборонпрому» наказом від 21 серпня. До цього я близько місяця брав участь в нарадах, які проходили в «Укроборонпромі», пропонував свої напрацювання по заводу, адже я вже працював директором підприємства. Вранці 22 серпня я і перший заступник генерального директора «Укроборонпрому» Сергій Пінькас зайшли на завод ім. Малишева. Попереднього директора на підприємстві не було, хоча він повинен був бути присутнім на нараді, яку в цей день організував заступник з виробництва «Укроборонпрому» Юрій Пащенко.

На нараді мене представили колективу і я почав виконувати свої обов'язки, отримав заводські печатки і поїхав на представлення губернатору Ігор Балута. Після повернення на завод був невеликий ексцес, адже попередній директор порахував, що наказ на моє призначення незаконний. Але ця проблема вирішилася і ввечері 22 серпня я потрапив до свого кабінету.

Зовнішні ризики

— Нічого критичного, що може вплинути на роботу заводу, не передбачається, хоча складнощі є. Якщо взяти, наприклад, енергоносії, то завод не зможе використовувати газ для опалення цехів, як це було раніше: газ для нас дуже дорогий. Тому розроблені варіанти опалення окремо для деяких цехів, застосовуватиметься дров'яне опалення булерьянами на невеликих ділянках, які не можна перенести в інші опалювані цехи.

А ось, наприклад, ситуація з валютою, яку за постановою НБУ потрібно буде продавати в повному обсязі, для нас взагалі не критична. Валюта у нас ніколи не затримувалася, тому нам все одно — здавати по частинах або всю відразу. На рахунках гроші затримуватися не повинні. Єдина може бути проблема, якщо потрібно буде закуповувати щось за кордоном. Але ми зараз цього практично не робимо.

http://wartime.org.ua